Я мешкаю з двома дітьми неподалік Запоріжжя. Нас обстрілюють часто. У березні 2023 року мій чоловік зник безвісти на фронті, він виконував бойове завдання. Ми залишилися без підтримки. Я працюю дистанційно на мінімальну зарплату.

Я з Маріуполя. Раніше працювала вчителькою. Мій син – артилерист ЗСУ. Загинув у ДТП, перебуваючи у робочому відрядженні. Півроку я боролася за справедливість, бо справу хотіли приховати. Тепер чекаю на суд і справедливе покарання.

Я з Донецької області. У мене 5 дітей і я самотня матір. Через війну я переїхала на Тернопільщину. Нещодавно мені видалили доброякісну пухлину в матці, але з’явилась інша. Попереду ще нові обстеження.

Я з Донецької області. У нас була щаслива сім’я. Чоловік пішов захищати країну та загинув на фронті у квітні минулого року. Він служив у батальйоні «Айдар». Наш дім пошкоджено. Він дуже близько до лінії фронту. Ми з сином переїхали у село в Рівненській області.

Я з Херсону. Прожила там всю окупацію. Чоловіка забрали російські військові у серпні 2022 року. Він досі у полоні в Ростовському СІЗО. Я виїхала у Кривий ріг. Наша донечка народилася вже тут. Їй 5 місяців.

Я з сім’єю жила на Луганщині. У травні 2022 року в наш будинок прилетів снаряд. Я отримала поранення, мене забрали в лікарню. Більше додому я не повернулася. Влітку 2022 року мого сина забрали на фронт. У квітні 2023 року він загинув. Йому було 23.