Я з Часового Яру, у мене троє дітей: донька-студентка, та двоє синів 8 та 4 рочки. Через війну ми втратили житло. Мої батьки — пенсіонери, також виїхали з Лисичанська через окупацію міста. У мами онкологія - лімфома, вона пройшла вже 8 хіміотерапій і 16 грудня їде на 9. Ми всі роазом живемо в селі, я підпрацьовую - печу випічку на замовлення, та цього не вистачає і фінансові можливості дуже обмежені, тож прошу Вашої допомоги.

У мого сина інвалідність: ДЦП, епілепсія — він тяжкохворий і лежачий. Через стан сина я не працюю, оскільки він потребує постійного догляду. Ми — родина ВПО: бабуся-пенсіонерка, яка хворіє на діабет, 11-річний син і я. Вимушено покинули власне житло в Сіверськодонецьку, тепер живемо в Дніпрі, орендуємо квартиру.Я намагаюся гідно утримувати сина та підтримувати стан мами, однак коштів бракує на ліки та спеціальне харчування для дитини.

У мого 7-річного сина ДЦП, він не ходить і незрячий. Виховую його самостійно, оскільки чоловік помер перед народженням сина. У 2022 році через війну я втратила свій дім у Лимані, Донецькій області, і вимушено переїхала на Сумщину, до міста Лебедин, де орендую будинок. Для обігріву потрібні дрова, на які в мене немає грошей. Страшно навіть уявити, як пережити зиму...Прошу допомоги.

Я живу в Костянтинівці, в прифронтовій зоні. Найбільшим ударом для мене стала втрата 35-річного сина в 2022 р. Дуже хворію: маю інвалідність 3 групи, артроз та цукровий діабет. Ще хворі суглоби, важко пересуваюся через надмірну вагу, а недавно виявили ішемію, і в легенях зібралася рідина. Живу на пенсію по інвалідності – 3000 грн. Мені всього 59 років, і я дуже хочу ще жити, але за таких умов просто не знаю як.

Мені 75 років. Живу з цукровим діабетом 2 типу. Через ускладнення почала загнивати стопа. Останній місяць провела в лікарні, витратила багато грошей, але результату немає. Нога болить, потрібна повторна госпіталізація. Через рану на стопі все моє взуття стало непридатним. Дуже потребую зимового взуття 41 розміру на широку стопу.

Я була змушена виїхати з Донецької області з двома внуками (6,17 р. ). Наше місто Новогродівку окупували, будинок згорів разом з усіма речами та меблями, а квартира пошкоджена. Батьки дітей пропали безвісти. Зараз живемо на орендованій квартирі в Білгород-Дністровському, без опалення і на першому поверсі. Живемо дуже скромно, не вистачає грошей на найпростіші речі.