Я з Краматорська. Наприкінці 2024 року дізналася про онкологію — рак шийки матки 2 стадії та анемію тяжкого ступеня. Пройшла хіміо- та променеву терапію, і наразі потребую продовження лікування й дообстежень. Живу з 15-річним сином, на обстеження їжджу до Харкова. До захворювання працювала, але через стан здоров’я була змушена звільнитися. Грошей на аналізи не маю зовсім. Потрібно пройти КТ, яке коштує 3950 грн. Я у відчаї.

Мій дім в окупації, у Мелітополі - там живуть чужі люди. Донька живе в Грузії, її чоловік б’є та знущається з неї відтоді, як народилася онучка. Донька не може виїхати через фінансову скруту. Колишній зять загинув на війні, і мої онуки - 12 та 16 років - залишилися самі в чужій квартирі та місті. А я нещодавно перенесла операцію з трансплантації нирки і досі в лікарні.

Я пережила багато насильства, побоїв та знущань від чоловіка. Він пив, перестав ходити на роботу, і мені довелося взяти кредит, аби якось вижити разом з дітьми. Я змогла піти від тирана, подала на розлучення та аліменти, але судові процеси ще тривають. Зараз живу разом з 12-річною донькою. Єдиний мій дохід — пенсія по інвалідності, на жаль, працювати не можу через хвороби. Сума боргу критична і ми на межі бідності.

Я з Одещини, самостійно виховую чотирьох неповнолітніх дітей (3, 7, 12 та 14 років). Маю сильні болі в шиї, та почали боліти руки й ноги. Виявили артроз, грижі і потрібне обстеження на МРТ, але коштів на нього немає. Діти теж постійно хворіють тож першочергово лікую їх. На роботу з 4 дітьми не дуже хочуть брати, а з виплат маю лише 2100 грн. Живемо в маленькому селищі в орендованому будинку - виживаємо завдяки корові.

У мене були зламані пальці, пошкоджені барабанні перетинки, постійні синці, стрес та страх. Усе це — від власного чоловіка, який пив і бив мене та сина. Він обмежував мене фінансово, а я як могла тягнула сім’ю, взяла великий кредит. Я змогла вирватися. Сама виховую двох дітей: 13-річного сина та 2-річну донечку. У сина астма й почалися сильні головні болі – він потребує лікування. А ще кредитна заборгованість зростає, і я не можу нічого вдіяти. Я в розпачі.

Христині зараз 14 років, у 12-річному віці ця дівчинка пережила страшне горе — трагічну загибель мами та сестрички. А пізніше потерпала від дій вітчима, який залишився жити в будинку її матері. Вітчим домагався до дівчинки, розбещував та чинив психологічне й фізичне насильство. До недавнього часу цей чоловік навіть отримував фінансову допомогу на її утримання. Зараз Христина перебуває у безпеці і під опікою брата.