Я не переселенка, і живу у Кропивницькому, а не прифронтовій зоні. Тому допомоги чекати нізвідки. Я перенесла інфаркт, згодом інсульт, тепер у мене шалено високий тиск. Моя дочка має інвалідність і погано ходить. Мій чоловік має інвалідність і відрізані три пальці на правій руці. У нас лише пенсія по інвалідності.

Я живу у Балаклії з сином 13 років. Він – єдина моя сім’я. Мій чоловік – професійний військовий, стрілець бригади Холодний Яр – загинув у квітні 2022 року. Він нагороджений орденом «За мужність». Але виплат за загибель ми досі не отримали. Нас таких вдів – багато…

Я з Херсону. Я, моя маленька донечка і мама потрапили під шалений обстріл 24 листопада 2022 року у себе вдома. Ми всі отримали поранення але чудом вижили. Тоді загинуло 7 людей та більше 20 поранених, у тому числі це були мої сусіди. Ми витягли з руїн будинку нашого кота і поїхали в Одесу.

Я живу в Ізюмі Харківської області. У мене 4 дітей. Я самотня матір. Ми пережили 7 місяців окупації, голод і терор. Наш дім частково зруйнований. Нас поселив у себе самотній старенький дідусь. Ми збудували пічку на дровах і вона нас врятувала.

Я переселенка з Херсонської області. Ми з мамою виїхали в Одесу у березні 2022 року. Живемо у центрі для переселенців. Мені 16 років. Я вагітна на 5 місяці. Я буду самотньою матір’ю.

Я із Запорізької області. Я жила в селі із сином, працювала листоношею. Коли почалося повномасштабне вторгнення, наше село потрапило у зону бойових дій. Ми з сином втекли у Запоріжжя. І там у мене виявили онкологію лімфовузлів. Рік я живу з хіміотерапією та облученнями.