Історії допомоги

Після народження сина чоловік став моральним садистом. Кілька місяців тому, коли сину було 9 місяців, я пішла від нього, тому що більше не могла терпіти його ставлення, постійні скандали та розпивання алкоголю. Він постійно залякував, погрожував, що побити мене йому раз плюнути, якщо я не буду йому коритися, і щоб я знала, як поважати чоловіка. Я була обмежена в усьому, самостійно забезпечувала сина необхідним. Мені довелося взяти кредит, бо чоловік не вважав за потрібне давати кошти на потреби сім’ї чи дитини. Я більше не витримала цього і пішла. Зараз із сином живу в селі та не маю можливості піти на роботу, тому що немає на кого залишити дитину, малому 1 рік і 2 місяці. Колишній чоловік фінансово не допомагає, а рішення щодо аліментів ухвалили лише 7 жовтня. Незважаючи на це, колишній продовжує казати, що не дасть ні копійки. Я вже не маю де брати гроші, щоб покрити хоча б базові потреби: купити продукти, платити за комунальні послуги, придбати для сина одяг чи іграшки. Наші речі чоловік відмовляється повертати. Я не знаю, як далі жити й витягнути все це. Я благаю людей про будь-яку допомогу.

Мій колишній чоловік змушував мене просити милостиню під церквою та брати кредити на своє ім’я, в той час коли я перебувала в декретній відпустці з маленькою донечкою. Він не працював, випивав, морально та фізично знущався з мене, а я терпіла, бо боялася залишитися сама з дитиною. У перших стосунках я провела багато років із деспотом. Я жила немов у клітці, де мені не дозволялося нічого робити поза домом без дозволу чоловіка. Він стер мою особистість, знищив те, ким я була. Через стосунки з ним я отримала інвалідність 3-ї групи по психіатрії. Зараз усе це позаду. Я закрила борги та кредити, живу з п’ятирічною донечкою, подала на розлучення та аліменти, стабілізувала свій стан, проходжу лікування та працюю, доглядаючи за літніми людьми. Я не скаржуся на життя, будую нове та спокійне, але буду рада допомозі з ліками, одягом для доньки. Знатиму що мене хтось підтримує.

Я з двома дітьми, 8 та 10 років, вночі тікала з дому через насильство від чоловіка. Ми залишилися без житла, речей та роботи, виїхавши в іншу область, де маємо знайомих, які дали нам прихисток. Чоловік після участі в бойових діях отримав інвалідність та втратив зір. Я доглядала за ним і була поруч, але останнім часом він почав дедалі більше мене ображати, бити та не випускати з дому навіть на роботу. Крайній раз він бігав по квартирі з гранатою та погрожував, що підірве нас. Я викликала поліцію, забрала дітей і втекла. Поки я адаптуюся до нового місця, шукаю роботу - потрібен час. Самостійно впоратися з усім зараз не можу, тому прошу підтримки.