Вона потребує допомоги

Я живу сама в Торецькому районі, який є прифронтовою зоною. Мій чоловік помер від ковіду два роки тому, і я досі не можу говорити про це без сліз і болю. Донька вже півроку не виходить на зв'язок, у мене проблеми з суглобами і серцем, тому останні кілька років я не працюю. У нашому селі немає води і газу, тому я не можу доглядати за своїм городом, який колись мене трохи годував, а сил вистачає тільки на те, щоб принести води, щоб помитися і попити.

Провела півроку в підвалі в Торецьку, переховуючись з хлопцем, від якого завагітніла, який зник коли дізнався. Лілія народила. Будинок де вона ховалась був зруйнований обстрілами, і жінка з 7-місячною дитиною винайняла сарай без умов у Новомиргороді за 1 тисячу гривень на місяць, а власник її виселяє бо хоче продати ділянку.‍

Під час окупації села Русковозова Харківської області Олена з племінниками виїхала до Старовірівки. У цей час російський снаряд влучив у будинок, де перебувала вся родина жінки, включно з матір'ю племінників, сестрою Олени. Всі загинули, а будинок згорів разом з майном. Батько дітей вже давно живе з іншою жінкою, бере гроші на дітей як батько-одинак і таким чином ухиляється від армії, хоча дітей уникає та ігнорує.

Повномасштабне вторгнення застало нас з онукою на лівому березі Херсона. Під час окупації російські військові забрали все цінне, що у нас було, навіть винесли пластикові вікна. Нас евакуювали на правий берег після підриву Каховської дамби, після того як ми три дні сиділи на даху нашого будинку.

Я живу в гуртожитку без газу у Верхньодніпровську. Мій чоловік помер від інсульту, а мені через місяць потрібно видаляти щитовидну залозу, тому що певна кількість пухлин заважає мені дихати, і це швидко прогресує. Я не можу пересуватися через гострий артроз, а моя пенсія в 3 000 гривень йде на оплату комунальних послуг гуртожитку.

Коли я була на четвертому місяці вагітності, мій наречений загинув під час обстрілу в Бахмуті, майже всі наші родичі були вбиті або зникли безвісти. Наші будинки були зруйновані вщент. Ми переїхали до Дніпропетровської області в середині осені 2022 року, оскільки нам було важко працювати через 11-місячну дитину та батьків-інвалідів, які потребували догляду.