Вона потребує допомоги

Я з Маріуполя. Я жила там з чоловіком та двома дочками. Тепер наше місто окуповане, квартира понищена. Чоловік загинув на фронті у кінці березня 2023 року. Я досі збираю потрібні документи, щоб колись отримати виплату за загибель військового. Ми переселенці, нам значно важче.

Я багатодітна мама з Донецької області. У мене 5 синів і 2 доньки. Ми жили майже на лінії розмежування. У квітні 2022 року два моїх сини пішли по воду і не повернулися. Один загинув на місці від обстрілів. Інший пропав безвісти. Ми евакуювалися. Дуже скоро наше село обстріляли фосфорними бомбами і стерли з лиця землі.

Я з міста Слов’янськ Донецької області. Зараз живу на Харківщині. Я маю важку хворобу нирок з 15 років. У мене лише одна нирка і зараз я мала п’яту операцію на неї. Я зараз не працюю, бо погано почуваю себе.

Я з містечка Часів Яр, що біля Бахмуту. Мій чоловік – військовий загинув ще у 2020 році біля Авдіївки. У нас з ним двоє дітей. Наш дім зруйновано. Зараз я вагітна третьою дитиною, але я самотня матір. Потребую допомоги в пологовий, народжувати у серпні.

Я з Маріуполя. Мій чоловік військовий, він був в «Азові», загинув на «Азовсталі». У наш дім прилетіли «Гради» і знищили його. Ми з сином ледве утекли з окупованого Маріуополя. У мене довго були нервові зриви, тяжка депресія з медикаментозним лікуванням. Минулого тижня син пішов на війну.

Я живу у Балаклії, орендую кімнату. Моє житло знищено повністю прямим потраплянням снаряду у вересні минулого року. Того ж місяця загинув мій чоловік. Я пережила три інсульти, а ще в мене подагра та ревматизм. У мене є дочка, вона у Харкові, там теж не просто жити.