Вона потребує допомоги

Я ВПО з міста Лисичанськ Луганської області. Разом із 15-річною донькою ми переселилися до Харкова. У лютому я зламала ногу та отримала подвійний перелом зі зміщенням. На жаль, дотепер не можу нормально ходити й повернутися до роботи. До травми працювала прибиральницею. Ми з донькою проживаємо в орендованому житлі. У 2024 році мій чоловік загинув на окупованій території-підірвався на розтяжці. На жаль, українського свідоцтва про смерть я не маю, адже для його отримання потрібно звертатися до суду, а в мене немає на це коштів. Поки що виживаємо за рахунок виплат ВПО. Дуже прошу допомоги продуктами харчування та коштами.

В 2015 році мені видалили зуб мудрості і пішло запалення флегмона, яке переросло в хронічний остеомієліт. Зараз я маю 2 групу інвалідності та потребую дорогої операції на встановлення пластини. Через частий прийом антибіотиків та знеболювальних в мене розвинувся цироз печінки. Я з Торецька, Донецької обл., свого житла не залишилось, все зруйноване, переїхала разом з 66 річною мамою – пенсіонеркою 2 котами та собакою і орендуємо житло в Дніпропетровській обл. На ліки, корми тваринам та оренду йдуть майже всі кошти, я працюю, була двірничкою, зараз розклеюю оголошення та заробіток дуже маленький і не вистачає на проживання. Прошу допомоги.

У травні я перенесла операцію через онкологічне захворювання (лімфому матки) і зараз проходжу тривалу медикаментозну терапію. Проживаю на орендованому житлі в Чернігові, а власне житло залишилося в селищі Опитне Бахмутського району. Я працювала, але наразі перебуваю на лікарняному, виплати яких дуже маленькі. Через те, що всі кошти йдуть на лікування та відновлення, дуже потребую допомоги. З рідних у мене є лише мама-пенсіонерка, яка також є ВПО та проживає окремо в іншому місті. Допомоги чекати більше нізвідки.

Я з селища Новоселівка, що поруч із Краматорськом. Моє село з 19 травня залишилося без світла та води через обстріли навколо. Виїхати нікуди й немає за що. У нашій сім’ї п’ятеро людей: я, лежачий дідусь і бабуся на кріслі колісному, 20-річний брат з аутизмом і 54-річна мама. Ще опікуємось за 3 сусідами похилого віку. Я працюю на місцевому ринку та отримую невелику зарплату а з виплат є пенсії брата, бабусі та дідуся. Ми ведемо господарство, утримуємо кішок і собаку. Окрім постійних обстрілів, великою проблемою стала поломка генератора. Саме завдяки йому ми качали воду та заряджали пристрої собі та сусідам. Нам дуже потрібна допомога в придбання нового генератора та пального.

55 днів минуло відтоді, як я крайній раз спілкувалася з чоловіком. Він перебуває на позиції. На жаль, наразі жодної інформації немає, усе, що мені радять- це чекати. Ми живемо в Житомирі та виховуємо двох дітей: 3-річну доньку та 16-річного сина. Я перебуваю в декретній відпустці й залишилася без фінансової підтримки. На жаль, доступу до банківської картки чоловіка не маю. Прошу допомоги.

Я пережила окупацію Херсона, зазнала знущань з боку військових рф, згодом потрапила під обстріл і отримала поранення: пробиту легеню, контузію та осколкові поранення. Через пережите зараз маю ПТСР, постійні головні болі, приймаю антидепресанти й знеболювальні на постійній основі. Раніше я мала власний ФОП, зараз зареєстрована в центрі зайнятості, але через стан здоров’я не можу повноцінно працювати. Самостійно виховую 16-річного сина з яким живемо в Одесі та змушена орендувати житло. Матеріальне становище дуже важке, тому прошу підтримки.