Анастасія

30

Я проживаю в окупації в Херсонській області. У мене 5 дітей. Наймолодша донечка має 8 місяців. Місяць тому окупанти забрали з дому мого чоловіка, батька дітей. Йому одягнули мішок на голову і повезли. Я не знаю що з ним. Я у відчаї. Нам нема що їсти і нема роботи.

Хочу допомогти

 Я проживаю вокупації в Херсонській області. У мене 5 дітей. Денис 8 років, Володимир 6років, Анжеліка 5 років, Дарина 4 роки, Валентина 8 місяців. З початку окупації наше життя перетворилося на пекло. В нас нема роботи і нема їжі.

 

Місяць тому окупанти забрали з дому мого чоловіка, батька дітей. Йому одягнули мішок наголову і повезли. Сусід сказав, що це ФСБ. Я їздила в їх штаб дізнатися зачоловіка. Я плакала і питала чи вони його вбили. Вони сказали, ніхто нікого не вбиває і що він живий. Тоді я запитала коли його відпустять. Вони не відповіли, а потім сказали: даємо тобі 5 секунд забратися звідси. Я не знаю що з ним. Я увідчаї.

 

Раніше ми з чоловіком хотіли виїхати звідси. Ми шукали можливість евакуації, алеперевізники хотіли 18 000 гривень, у нашій родини не має таких грошей. Буває, що дітям не має що їсти або їмо одну картоплю. Молодшу я годую груддю. Діти часто хворіють. Допомоги тут немає ніякої.

Anastasiya

30

I live in an occupation in the Kherson region. I have 5 children. The youngest daughter is 8 months old. A month ago, the occupiers took my husband, the father of the children, from the house. They put a bag on his head and took him away. I don't know what's wrong with him. I am in despair. We have nothing to eat and no work.

I want to help

 I live in an occupation in the Kherson region. I have 5 children. Denys is 8 years old, Volodymyr is 6 years old, Anzhelika is 5 years old, Daryna is 4 years old, andValentina is 8 months old. Since the beginning of the occupation, our life has turned into hell. We have no work and no food.

 

A month ago, the occupiers took my husband, the father of the children, from the house. They puta bag on his head and took him away. The neighbor said it was the FSB. I went to their head quarters to find out about the husband. I cried and asked if they killed him. They said that no one is killing anyone and that he is alive. Then I asked when he would be released. They didn't answer, and then they said: wegive you 5 seconds to get out of here. I don't know what's wrong with him. I am in despair.

 

Earlier, my husband and I wanted to leave our hometown. We were looking for the possibility of evacuation, but the carriers wanted 18 000 UAH, our family does not have that kind of money. We have nothing to eat or we eat only one potato. Children often get sick. There is no help here.