Моя родина живе у Покровському районі, неподалік Мар'їнки, Донецька область. Це друга лінія оборони, і так з 2014-ого року. Часто «прилітає» і в наше село. До Донецька – 24 км…

Втім покинути дім ми не можемо. У нашій родині п'ятеро дітей, а також мої старенькі батьки, яких я не зможу залишити. Виїжджати вони відмовляються. Та й для такої багатодітної родини важко знайти місце проживання. А тут у нас свій будинок і земельна ділянка, з якої годуємося. Обладнали підвал під укриття. Чекаємо, що фронт відсунуть. І віримо в перемогу України.

Наймолодша донечка має зараз 2 рочки. Минулого літа вона проковтнула батарейку і ми пережили тривале лікування: була і кома, і реанімація. Опіки стравоходу п'ятого ступеня. Чудом вона залишилися живою. Борги через це лікування склали 100 тисяч гривень. Мало-помалу ми їх віддавали, і вже залишилася лише третина. Але тут прийшла війна.

У мене є чоловік - батько дітей. До війни він працював у Мар'їнці у центрі первинної медичної допомоги, водієм. Центр уже розбомбили, усю Мар'їнку також, роботи там більше немає. Неподалік нашого села є колгосп і чоловік трохи працював там. Треба було дуже вранці вставати і туди вирушати. Одного разу по машині чоловіка стріляли на блокпості через порушення комендантської години. Тому від тієї роботи довелося відмовитися. Іншої не знайшли – наша земля по суті в руїнах. Зараз ми займаємося городництвом і активно готуємося до зими. Обробляємо землю, збираємо фрукти, овочі, ягоди та робимо консервації.

Найстарша донечка вже студентка – медичного факультету Донецького університету. Вуз переїхав у Кропивницький. З 1 серпня у них починається навчання. Вона все життя мріяла бути лікаркою. Сама вступила у медичний виш. Я не уявляю як ми їй будемо допомагати там вчитися. Поки що їй не надали там гуртожиток, бо дуже багато людей з Маріуполя евакуювалося у Кропивницький.

Ще у нас є дівчинка 10 років, дівчинка 8 років і хлопчик 4 років. На найменшеньку дворічку і на хлопчика отримуємо допомогу від держави як багатодітна родина. У нашого хлопчика вроджені проблеми із очима – слабкий зір, косоокість. Ліки для нього досить вартісні для нас. У липні маємо їхати на чергове обстеження, а ще навіть не знаємо куди – бо наш медичний центр був у Краматорську.

Будемо дуже вдячні добрим людям за допомогу – вперше ми у такій важкій ситуації, що не знаємо як з неї вийти.

‍