Я живу у маленькому містечку неподалік Києва і щодня їжджу на роботу у столицю. Я працюю прибиральницею в школі. Зарплат маленька, 5 тисяч гривень, але це краще, ніж нічого.

До карантину я працювала прибиральницею в аеропорту. Там платили більше. Моїй сім'ї вистачало: у мене двійня – хлопчики 12 років і донька студентка. Чоловіка в мене немає – він пішов, коли синочкам було два місяці. Через чотири роки я подала на аліменти, він їх платить дріб'язкові, з мінімальної зарплатні. Мої батьки давно померли, іншої рідні в мене немає.

Коли почався карантин, мене скоротили. Майже рік я була без постійної роботи, перебивалася підробітками. Накопичився борг за газ – майже 30 тисяч гривень.

У нашій квартирі – котел, який дає тепло і гарячу воду. І ось ми вже більше року без опалення та гарячої води.

Я ніколи ні в кого нічого не просила… Але зараз я на краю прірви… Прошу допомоги в людей – це для мене непідйомна сума.

‍