Ірина

60

Я з Маріуполя і вся моя сім’я. Місяць ми жили під обстрілами. Готували їжу на вогні. Найбільше боялися літаків. Мій син потрапив під сильний обстріл, йдучи по воду. Тепер у нього інвалідність. Ми виїхали у Дніпро. Сина чекає операція. Квартира і робота знищена. У нас немає нічого.

Хочу допомогти

Я з Маріуполя. І вся моя сім’я звідти. У мене є чоловік, він пенсіонер. Дочка із сином 2 рочки та дорослий син 38 років. У нас була велика квартира неподалік моря. І сімейний бізнес – магазин жіночого одягу. Тепер у нас немає нічого. Зруйнована повністю квартира. Спалений магазин і склад товару.

 

Місяць ми жили упідвалі нашого будинку. Від нас до заводу «Азовсталь» - 3 кілометри. Обстріли були шалені. Найбільше ми боялися літаків. Літаки – це смерть. Ми боїмося їх досі. Варили їжу на вогні у дворі. Вибігали з підвалу до вогнища у перерви між обстрілами. Такі перерви були зрідка по 10 хвилин.

 

Ми втікали з Маріуполя 21 березня. Люди йшли пішки, хто як міг. У переносках несли котів. Наш білий породистий кіт загинув – нам не було кого нести. Зелених коридорів не було. Ми втекли з міста війни просто чудом. Але син залишився. Боявся, що його вб’ють на блокпості російські солдати.

 

Потім він ішов по воду у подвір’ї. І потрапив під сильний обстріл. Майже три місяці він перебував по різних медичних закладах окупованої території – хтось, помагав, перевозив. Нам вдалося його евакуювати у червні. Він досі не розмовляє. Права рука недієздатна. В голову будуть вставляти пластину, у лікарні в Дніпрі.

 

Ми орендуємо маленький будиночок у Дніпрі. Досі не знаємо як далі жити, що робити і з чого починати. Намагаємося поставити на ноги сина. Мені важко просити милостиню в людей. Але в нас немає іншого виходу зараз.

Iryna

60

I am from Mariupol and my whole family. We lived under shelling for a month. We cooked food on the fire. We were most afraid of airplanes. My son came under heavy fire while going for water. Now he has a disability. We moved to Dnipro. The son is waiting for an operation. Our apartment and work were destroyed. We have nothing.

I want to help

I am from Mariupol. And my whole family is from there. I have a husband, he is retired. I have a daughter with a 2-year-old son and a 38-year-old adult son. We had a large apartment near the sea. And we had a family business – a women's clothing store. Now we have nothing. Completely destroyed apartment. Burnt shop and warehouse.

 

We lived in the basement of our house for a month. The Azovstal plant is 3 kilometers from us. The shelling was furious. We were most afraid of airplanes. Airplanes are death. We are still afraid of them. We cooked food on the fire in the yard. We ran out of the basement to the hearth in the breaks between shelling. Such breaks were sometimes 10 minutes long.

 

We fled from Mariupol on March 21. People walked as best they could. Cats were carried in carriers. Our purebred white cat died - we had no one to carry. There were no green corridors. We escaped from the city of war by a miracle. But the son remained. He was afraid that Russian soldiers would kill him at the checkpoint.

 

Then he went to get water in the yard. And came under heavy fire. For almost three months, he was in various medical institutions of the occupied territory - someone helped him, transported him. We managed to evacuate him in June. He is still not talking. The right hand is disabled. A plate will be inserted into his head ina hospital in Dnipro.

 

We rent a small house in Dnipro. We still don't know how to continue living, what to do and where to start. We are trying to get our son back on his feet. It's hard for me to ask people for alms. But we have no other way out now.