Крістіна

28

Через війну у 2014 році та повномасштабне вторгнення я двічі втрачала свій дім. Аби знову стати на ноги, взяла кредит. Зараз навчаюся на психологічному факультеті та працюю в лікарні з військовими. Потерпала від аб’юзивних стосунків.Я хворію на депресивний розлад, і маю чергове загострення, тож потребую ліків, які, на жаль, дуже дорогі для мене. Прошу допомоги, аби пройти лікування, віддати кредит й повернутись до життя, де зможу допомагати іншим.

Хочу допомогти

Я — нормальна людина, не лінива, працюю та навчаюся, але опинилася на дні, з якого здається, немає виходу. Через війну я втратила домівку ще у 2014 році, у сімнадцятирічному віці. У 2022 році вдруге переїжджала з Харківської області через повномасштабне вторгнення. На початку облаштування на новому місці довелося взяти кредити.

І хоч працюю у госпіталі та поки навчаюся- то отримую мінімальну зарплату — 6440 грн. Навчаюся на психологічному факультеті. Перебувала в аб’юзивних стосунках з приниженням, агресією та звинуваченнями. А зараз добивають погрози колекторів та відчуття безвиході, тому думка про суїцид здається єдиним виходом. Потрібно знімати житло, годувати котів, які приїхали зі мною, купувати дорогі ліки. Із кредитами я фізично не можу впоратися в тому стані, в якому зараз перебуваю.

У мене загострення депресивного розладу, я хворію з 2014 року і потребую лікування, на яке немає грошей.  Я прошу шанс на життя, у якому зможу впоратися сама і зможу допомагати іншим.

Kristina

28

Due to the war in 2014 and the full-scale invasion, I lost my home twice. In an effort to get back on my feet, I took out a loan. I’m currently studying at the Faculty of Psychology and working in a hospital with wounded soldiers. I have suffered from abusive relationships. I’ve been struggling with a depressive disorder, and I’m now experiencing a severe relapse. I need medication, which is unfortunately too expensive for me. I’m asking for help to receive treatment, pay off my loan, and return to a life where I can support others.

I want to help

I am a normal person — not lazy — I work and study, but I’ve found myself at rock bottom, and it feels like there’s no way out. I lost my home in 2014 because of the war, when I was just 17. In 2022, I had to move again from the Kharkiv region due to the full-scale invasion. When trying to settle in a new place, I had to take out loans.

Even though I work at a hospital and study, I only receive the minimum salary — 6,440 UAH. I am currently studying at the Faculty of Psychology. I’ve experienced abusive relationships filled with humiliation, aggression, and blame. Now, debt collectors’ threats and the constant sense of hopelessness are crushing me. Suicidal thoughts seem like the only escape. I need to pay rent, feed my cats who moved with me, and buy expensive medication. In my current state, I physically cannot cope with my debts.

I’m experiencing a severe episode of depressive disorder, which I’ve been battling since 2014. I urgently need treatment I cannot afford. I am asking for a chance to live — a life where I can get better and help others in return.