У мене вроджена інвалідність першої групи – серйозне захворювання суглобів. Зараз я майже не ходжу – тільки з милицями. За життя я пережила 30 операцій на суглоби. Жодна з них не була успішною.

9 місяців тому померла моя мама. Вона була моєю і годувальницею, і доглядальницею. Дізнавалася про лікувальні програми, діставала ліки, ходила по соціальних службах та благодійних фондах. Вона була моєю опорою, якої тепер нема.

У мене є дочка, їй 22 роки. І внук, якому 1,6 роки. Ми живемо втрьох. Дочка завжди працювала у закладах громадського харчування, кухаркою. З карантином ця сфера у нашому місті дуже згорнулася. А ще тепер моїй дочці доводиться доглядати не тільки за малюком, а ще й за мною. Тому зараз вона без роботи, доглядає за нами обома. Дочка планує влаштувати малюка в дитсадочок і знайти роботу.

Родичі по батьковій лінії відреклися від нас усіх 22 роки тому – коли тато помер. Вони вважали, що мене "при народжені треба було віддати у спецзаклад і відмовитися, а не возитися з інвалідом все життя". Тому сказали, щоб на жодну допомогу від них ми не чекали.

Зараз нам дуже потрібна підтримка: ліки для мене, продукти харчування, постільна білизна та рушники.

‍