Я з містечка Курахове Донецької області. Тут щасливо жила зі своїм сином та чоловіком та війна змінила моє життя. Чоловік пішов захищати країну та загинув на фронті у квітні минулого року. Він служив у батальйоні «Айдар», пережив котел біля Волновахи. За кілька днів до смерті він встиг заїхати додому та побачитись із сім’єю –мною та сином. Ми ще встигли відсвяткувати річницю нашого сімейного життя – 14 років. За кілька днів він загинув у ДТП, коли їхав на передову зі свого місця дислокації. Він був водієм мінометного взводу мінометної батареї.

Наше рідне місто постійно було під частими обстрілами, тож я прийняла рішення забрати сина івиїхати туди, де спокійніше. Зараз ми проживаємо в селі на Рівненщині. Через стрес у мого 11-річного сина почались проблеми із серцем - проблеми з клапаном, невроз. Син пройшов один курс лікування і йому стало легше, але зараз знову скаржиться на здоров’я. В мене хронічне захворювання - ревматоїдний артрит. Потрібно проходити обстеження.

Живемо на допомогу від держави. Я в пошуках роботи, але в селі поки жодних варіантів нема. Компенсації від держави за загибель чоловіка нам не виплачують – можливо ця його похздка не зараховується до бойових завдань. Цього не знаю. Дуже хочемо повернутись в рідне місто, але там залишається напружена ситуація (воно близько до лінії фронту) та й наш будинок пошкоджений.